Аналізуючи маніпулятивні можливості  засобів масової інформації, важливо  зрозуміти їх природу і загальні причини,  які обумовлюють  їх існування.  Деякі відмінності в трактуванні таких причин у різних авторів не є перешкодою для об’єднання їх у три основні групи.

По-перше, це причини, викликані суб’єктивізмом людей, які працюють  у сфері мас-медіа. Велика частина спотворень  у подачі інформації спричинена їх індивідуально-психологічними особливостями, особистими політичними симпатіями і т.п.

По-друге, це причини, викликані політичними, соціально-економічними та організаційними умовами,  в яких діють ЗМІ. Головна з них – залежність медіа  від конкретних суспільних суб’єктів – економічна та адміністративна. В ринкових умовах мас-медіа працюють на певних клієнтів – наприклад,  рекламодавців та інших замовників, які представляють економічний і політичний істеблішмент - і часто-густо ЗМІ  змушені враховувати їх інтереси. Адміністративна залежність проявляється у підпорядкованості своїм власникам та засновникам.

     По-третє, ще одна причина зумовлена самим процесом функціонування  ЗМІ. Для привернення уваги масової аудиторії ЗМІ при підготовці матеріалів та повідомлень керуються певними загальними принципами. На Заході не тільки експерти та дослідники, а й широка інтелектуальна громадськість глибоко стурбована так званою „шоуізацією новин”,  передусім – телевізійних, які виробляються комерційними каналами.    Російський дослідник Василь Пугачов зазначає, що  взяті ЗМІ на озброєння ”принципи добору матеріалів погано суміщаються з глибокими аналітичними повідомленнями і часто перешкоджають створенню інформаційної картини світу, більш–менш адекватної реальності”. Він виділяє п’ять таких принципів :

- пріоритетність(справжня та уявна) і привабливість теми для громадян. Згідно з цим принципом,  повідомлення ЗМІ стосуються переважно таких тем, як загрози миру, стабільності та безпеці громадян, тероризм, екологічні та інші катастрофи і т.п.;

-   неординарність фактів. Інформація про екстремальні події – голод, війни, жорстокі злочини – домінує над висвітленням подій буденного, звичайного життя. Цим пояснюється, зокрема, схильність ЗМІ до інформації негативного характеру та сенсацій;

-  новизна фактів. Привернути увагу населення можуть більшою мірою ті повідомлення, які ще не отримали широкого розголосу;

-  успіх. У передачі і статті потрапляють повідомлення про успіхи політичних лідерів, партій. Особлива увага приділяється переможцям виборів або рейтингових опитувань. Культ зірок у політиці, мистецтві, спорті – типове явище для ЗМК в ринковому суспільстві;

- високий суспільний статус. Чим вищий статус джерела інформації, тим більш значною вважається інтерв’ю або програма, оскільки вважається, що їх популярність прямо пропорційна їх суспільному становищу. З огляду на дію цього принципу найлегший доступ до ЗМІ мають особи, які займають вищі місця у політичній, військовій, церковній та інших ієрархіях.

З одного боку, орієнтація на ці принципи активізує потреби людей у соціально-значущій інформації, робить їх учасниками інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві. Водночас вони дають змогу суспільним суб’єктам  змінювати інформацію, процеси її функціонування для маніпулятивного впливу на людей.

В Україні  не відлагоджені демократичні механізми, що захищали б медіа  від прямого політичного тиску,  який  в умовах пострадянського суспільства є головним механізмом „замовлення” на використання  маніпулятивних технологій.  Суворість законів -  традиційно для країн пострадянського простору  -   пом’якшується необов’язковістю їх виконання, спричиненою відсутністю традицій політичної культури та нерозвиненістю громадянського суспільства, загальною корумпованістю влади. Не випадково  для визначення своєрідного політичного устрою, властивого для пострадянських держав,  західні політологи придумали (на наш погляд, надто м’який) термін - „дефектна демократія”.